Історія Дня Подяки
День Подяки є одним із найдавніших та найсимволічніших свят у Сполучених Штатах. Його корені сягають початку XVII століття та пов’язані з історією перших колоністів, врожаєм і традиціями вдячності. У 1620 році група людей, відома як пілігрими, вирушила через Атлантичний океан на кораблі «Маяфлауер». Вони покинули Англію в пошуках релігійної свободи та сподівалися заснувати нове життя в Північній Америці. Після складної подорожі та суворої зими, яка забрала багато життів, решта пілігримів отримала неочікувану допомогу від місцевих корінних народів.
Плем’я вапаноагів відіграло вирішальну роль у виживанні новоприбулих. Вони показали колоністам, як вирощувати кукурудзу, знаходити їстівні рослини та ловити рибу. Завдяки цій співпраці пілігрими зібрали успішний урожай у 1621 році. Щоб відсвяткувати досягнення та висловити вдячність, вони організували триденний бенкет. У ньому взяли участь і пілігрими, і вапаноаги. Це святкування згодом стало відоме як «Перше Свято Подяки» та включало спільну трапезу, ігри та мирні взаємини між двома народами.
Хоча День Подяки не відразу почали відзначати щороку, упродовж наступних століть різні колонії та штати проводили власні дні вдячності. Під час Громадянської війни президент Авраам Лінкольн проголосив День Подяки національним святом у 1863 році, бажаючи об’єднати країну в складний час. Відтоді це свято відзначають щороку в четвертий четвер листопада.
Сьогодні День Подяки асоціюється не лише з історичними традиціями, а й з сучасними звичаями — сімейними вечірками, індичкою, парадами та футбольними матчами. Водночас багато людей замислюються над непростою історією стосунків між європейськими колоністами та корінними народами Америки. Це додає святу важливого культурного сенсу, нагадуючи про вдячність, співпрацю та уроки минулого.