Гіпотеза порожнистої Землі: міф чи реальність

Гіпотеза порожнистої Землі: міф чи реальність

Гіпотеза порожнистої Землі — одна з найбільш тривалих і суперечливих альтернативних теорій у світі псевдонауки та міфології. Хоча вона давно спростована наукою, інтерес до неї не зникає: її досі згадують у конспірології, фантастиці та легендах.

Основна ідея гіпотези полягає в тому, що планета Земля є повністю порожнистою або має великі внутрішні порожнини. У деяких версіях йдеться про величезні простори під поверхнею, освітлені внутрішнім сонцем, де живуть давні цивілізації, загадкові істоти або навіть інопланетяни.

Коріння цієї ідеї сягає XVII століття. Відомий астроном Едмонд Галлей у 1692 році припустив, що Земля складається з порожнистої оболонки товщиною близько 800 км і ще кількох внутрішніх сфер. Він вважав, що кожна з них має власні магнітні полюси і потенційно може підтримувати життя.

У XIX столітті гіпотеза стала ще фантастичнішою. Американський офіцер Джон Клівз Саймс-молодший стверджував, що на полюсах є гігантські отвори, через які можна потрапити всередину планети. Він навіть намагався організувати державну експедицію, але без успіху. Однак сама ідея полярних входів стала популярною в художній літературі.

У XX столітті гіпотеза порожнистої Землі набрала нової популярності в науковій фантастиці та теоріях змови. Її почали поєднувати з легендами про Агарту чи Шамбалу — міфічні підземні царства, згадані в тибетських і індуїстських традиціях. З’являлися твердження, що нацисти знайшли входи до цих земель, або що уряди мають таємні міста під землею, з’єднані швидкісними транспортними мережами.

Однак сучасна наука повністю спростувала гіпотезу. Дані сейсмології, супутникові знімки та буріння глибоких свердловин підтверджують, що Земля має тверду кору, в’язку мантію та щільне ядро. Її гравітаційна поведінка також свідчить про відсутність внутрішніх порожнин.

Попри це, ідея порожнистої Землі й досі захоплює уяву. Вона символізує прагнення людини до незвіданого, потягу до таємниць і пошуку прихованої істини. Навіть якщо вона не має наукового підґрунтя, її вплив на культуру, літературу та філософію беззаперечний.

У нашому раціональному світі ця гіпотеза нагадує, що людська уява — потужна сила, здатна долати навіть незаперечні факти.