Всесвіт завжди був джерелом здивування та філософських роздумів. Проте останніми роками особливої популярності набула теорія симуляції — гіпотеза, що наш світ може бути не справжнім, а частиною надскладної комп’ютерної симуляції, створеної високорозвиненою цивілізацією.
Сучасну популярність ця ідея отримала завдяки філософу Ніку Бострому, який у 2003 році сформулював так званий «аргумент симуляції». Він припустив, що хоча б одне з наступного має бути правдою:
Жодна цивілізація не досягає технологічного рівня, щоб створити симуляції предків.
Досягнувши цього рівня, цивілізації не запускають симуляцій.
Ми майже напевно живемо в симуляції.
Саме третій варіант найбільше вразив світ. Якщо можливо створити всесвіт із самосвідомими істотами, і таких симуляцій безліч, тоді, з точки зору статистики, шанси бути в «базовій реальності» мізерно малі.
Розвиток віртуальної реальності, штучного інтелекту та квантових комп’ютерів лише підкріплює цю гіпотезу. Ми вже створюємо правдоподібні цифрові світи. Якщо технології просуватимуться далі тисячоліттями, чи зможемо ми змоделювати цілі всесвіти?
Деякі фізики звертають увагу на дивну поведінку квантових частинок, які реагують на факт спостереження. Це нагадує комп’ютерну гру, де світ промальовується тільки тоді, коли гравець дивиться у цей бік.
До того ж, сама математична структура Всесвіту — його закономірності та константи — нагадує код програми.
Якщо ми в симуляції, то ким ми є? Результат експерименту? Елемент гри? Це змушує замислитися над сенсом існування.
Цікаво, що ідеї ілюзорності реальності зустрічаються і в давніх філософіях — від індуїстської Майї до платонівської печери. Можливо, теорія симуляції — це сучасна наукова форма давніх інтуїцій.
Багато вчених вважають цю гіпотезу нефальсифікованою — тобто такою, яку неможливо довести чи спростувати. Вона залишається спекулятивною і не має достатніх емпіричних доказів.
Навіть якщо симуляція — лише теорія, вона викликає важливі запитання про свідомість, технології та природу буття. Це стимулює дослідження, розширює уявлення про Всесвіт і нас самих.
Бути може, ми й не знаємо, що реальне, але сам процес пізнання наближає нас до істини.