36 000 супутників: перевантаження орбіти Землі
Після запуску першого штучного супутника — радянського «Спутник-1» у 1957 році — людство поступово почало заповнювати навколоземний простір. Але саме з 1972 року темп значно зріс. Відтоді було запущено понад 36 000 супутників, що стало новою ерою космічного зростання, але й викликом для безпеки орбіти.
Супутники виконують численні функції: зв’язок, навігація, спостереження за погодою, моніторинг Землі, наукові дослідження. Вони забезпечують GPS, супутникове телебачення, інтернет у віддалених регіонах, військові операції та багато іншого. У цей процес залучені уряди, приватні компанії, університети та військові структури.
За останні роки спостерігається справжній бум супутникових запусків. Основна причина — поява мегасузір’їв, таких як Starlink від SpaceX або OneWeb. Лише SpaceX, станом на 2025 рік, запустила понад 6 000 супутників, створюючи глобальну мережу супутникового інтернету.
Проте збільшення кількості супутників має і негативні наслідки. Вони спричиняють перевантаження орбіт — особливо на низькій навколоземній орбіті (LEO). Не всі супутники залишаються працездатними: багато з них перетворюються на космічне сміття, яке загрожує діючим апаратам, у тому числі Міжнародній космічній станції.
Фахівці побоюються сценарію, відомого як синдром Кесслера — коли зіткнення супутників провокує лавиноподібне збільшення уламків, роблячи орбіту непридатною для подальших польотів.
Світова спільнота вже шукає рішення. Розробляються технології прибирання сміття: від мереж і гарпунів до лазерних систем. Також пропонуються міжнародні правила, які зобов’язують нові супутники мати механізми для контрольованого зниження з орбіти.
Орбіта Землі більше не порожня. Це насичений, динамічний простір, який потребує управління. Цифра 36 000 — це не просто статистика. Це сигнал: настав час впорядкувати наше місце у космосі, щоб не стати заручниками власного прогресу.
