
Коли у 1930 році астрономи відкрили дев’яту планету Сонячної системи, вона кілька тижнів залишалася безіменної. Небесне тіло було вперше зафіксоване в обсерваторії Лоуелла у Флагстаффі, штат Аризона, астрономом Клайдом Томбо. Відкриття стало сенсаційним, але новій планеті потрібна була гідна назва.
Неочікувано честь назвати Плутон отримала 11-річна англійська школярка Венеція Берні. 14 березня 1930 року під час сніданку в Оксфорді вона запропонувала своєму дідусю, Фальконеру Мейдену, колишньому бібліотекарю Бодлеанської бібліотеки, назвати нову планету «Плутон». Дівчинку захоплювала міфологія, і ім’я римського бога підземного світу ідеально підходило для далекого, холодного та темного світу.
Мейден був вражений пропозицією і передав її своєму другові, відомому астроному Герберту Тернеру. Той надіслав телеграму з пропозицією до обсерваторії Лоуелла у США. Серед сотень варіантів, що надходили з усього світу, «Плутон» виділявся. До того ж, у ньому містилися ініціали «P.L.», що стали ненав’язливим вшануванням Персіваля Лоуелла, засновника обсерваторії, який започаткував пошук нової планети.
1 травня 1930 року назву «Плутон» офіційно оголосили як планетарне ім’я. Венеція отримала п’ять фунтів як винагороду — скромну суму на той час, але її внесок назавжди увійшов в історію астрономії.
Протягом десятиліть Плутон вважався дев’ятою планетою, аж доки у 2006 році Міжнародний астрономічний союз не перекласифікував його як «карликову планету». Та попри зміну статусу, історія назви Плутона залишається яскравим прикладом того, як навіть дитяча уява може вплинути на науку.