Клеопатра: Остання фараонка Єгипту
Клеопатра VII Філопатор, остання правителька династії Птолемеїв в Єгипті, народилася 69 року до н.е. у Александрії. Вона вирізнялася не лише красою, а й винятковим інтелектом: знала грецьку, єгипетську та кілька інших мов. У 51 році до н.е., у віці вісімнадцяти років, після смерті батька Птолемея XII Філопатора, Клеопатра разом із молодшим братом Птолемеєм XIII вступила на єдиний трон, прагнучи зберегти незалежність Єгипту на тлі зростання впливу Риму.
Незабаром між братом і сестрою виникла боротьба за владу, що призвела до громадянської війни. Клеопатра опинилася в засланні у Сирії, але не зневірилася. Завдяки політичним здібностям і харизмі вона уклала союз із римським полководцем Юлієм Цезарем. Легендарна зустріч у березні 48 року до н.е. у Александрії змінила хід історії: Цезар підтримав її претензії на престол, що дозволило перемогти сили Птолемея XIII під час облоги Александрії у 47 році до н.е.
Після повернення до влади Клеопатра зосередилася на зміцненні економіки, розбудові Александрії та налагодженні торгівельних маршрутів через Середземне море. Її стосунки з Юлієм Цезарем стали не лише політичними, а й особистими: внаслідок цього союзу народився син Птолемей XV Філопатор Філометор Цезар, знаний як Цезаріон. Союз із Цезарем не лише забезпечив їй підтримку Риму, але й підвищив авторитет Єгипту серед інших держав.
Після вбивства Цезаря у 44 році до н.е. Клеопатра повернулася до Єгипту та шукала нового союзника. Ним став Марк Антоній, один із найвпливовіших діячів Римської республіки. Їхні стосунки, наповнені романтикою й політикою, заклали основу для спільної боротьби з Октавіаном (майбутнім Августом). У 34 році до н.е. у знаменитій церемонії «Пожертв Александрії» Клеопатрі й Антонію вдалося оголосити своїх дітей спадкоємцями різних східних провінцій, підтвердивши свої амбіції на незалежну династію.
Тим часом Октавіан розглядав дії Клеопатри та Антонія як пряму загрозу Риму. Напруга між ними досягла піку у битві при Акціумі в 31 році до н.е. Римський флот під командуванням Октавіана розгромив військо Антонія й Клеопатри, а сама Клеопатра повернулася до Александрії. Коли Марк Антоній, помилково переконавшись у нібито смерті Клеопатри, наклав на себе руки, вона, приречена і позбавлена підтримки, вирішила завершити свій земний шлях.
Згідно з легендою, 12 серпня 30 року до н.е. Клеопатра вчинила самогубство, дозволивши отруїти себе імовірно через укус аспіда. Її смерть означала кінець династії Птолемеїв і перетворення Єгипту на римську провінцію. Проте спадщина Клеопатри пережила століття: вона стала символом могутньої жінки-володарки, котра майстерно поєднувала культуру Єгипту й еллінізм, а також підтвердила значення політичної гри та особистої харизми в світовій історії.
Її образ надихає художників, письменників і кінематографістів уже понад дві тисячі років. Від витончених портретів у давньоримських скульптурах до бродвейських постановок і голлівудських фільмів — Клеопатра залишається втіленням влади, незалежності та жіночої сили, що поєднує східні традиції й західну політику.
